’’Справа Даниленка’’. Генпрокурор мовчить, довіра летить у прірву

’’Справа Даниленка’’. Генпрокурор мовчить, довіра летить у прірву

15 июня 2015

Петр Погибин

Ледь не щодня я чую це прізвище – Даниленко. Він вважається головним комунікатором генпрокурора Віталія Яреми з людьми, які прагнуть "рєшить вопрос". "Потрапити до нього навіть складніше, ніж до генерального прокурора", – розповідають люди з оточення Яреми.

Даниленко працював заступником Яреми усі п’ять років, коли чинний генпрокурор очолював київську міліцію в 2005-2010 роках. За очі Даниленка називали "Толя-супермаркет".

Але була одна обставина, яка не дозволяла Даниленку повністю насолоджуватися життям – це звання.

Працюючи заступником Яреми в київській міліції, Даниленко був полковником, але дуже хотів стати генералом. Однак посада заступника керівника міського управління міліції не підпадає під генеральську. Який вихід знайшли з цієї прикрої ситуації? Двоходову комбінацію.

Відомо, що високі звання присвоюють у нас на День незалежності. За півтора місяці до того, 3 липня 2008 року – Даниленка чисто формально призначають радником міністра внутрішніх справ.

20 серпня, з нагоди Дня незалежності, президент Ющенко присвоює Даниленку звання генерал-майора.

А ще через декілька місяців, 23 січня 2009 Даниленка повертають на посаду першого заступника начальника київської міліції Анатолія Яреми.

Усі ці призначення-звільнення були виключно формальністю заради того, щоб Даниленко отримав велику зірку на погони.

Фізично він навіть не переїжджав до центрального апарату МВС, продовжував сидіти в кабінеті у главку, брав участь у колегіях та щотижневих нарадах під проводом Яреми.

Не дивно, що навіть сам Даниленко не пам’ятає, коли він формально числився радником міністра. У офіційній біографії на сайті прокуратури Даниленко пише, що працював радником Луценка в 2007-2008 роках, тоді як за документами рахувався на цій посаді в 2008-2009 роках.

Щоправда, у цій же автобіографії він не забуває дописати – "генерал-майор міліції".

Анатолій Ярема жодним чином не прокоментував погрози, які отримали журналісти після підготовки матеріалу про Даниленка. Так само він ніяк не прореагував на розкішний спосіб життя, який веде його заступник, що жодного дня не працював у бізнесі. І кожен наступний день мовчання підриває і без того невисоку довіру до інституту прокуратури взагалі – та генерального прокурора qqzidetidekidztkmp зокрема.

Сергій Лещенко